Налижувалися

Відкрили в середу в Пилипці гірськолижний сезон. Снігу небагато, але людей ще менше, на всьому схилі було не більше двадцяти осіб. Тому кататися було файно, особливо зверху, де снігу було побільше, а сновбордистів з переляканими очима поменше.

Наступного дня наша подруга невдачно впала на схилі і прийшлося пізнати всі принади місцевих рятувальних і медичних служб.

"-А точно сама не спуститеся? Бо треба тоді їхати мені аж наверх, там у нас носилки..."
"-Ні, дохтора у нас нема, але все буде нормально - ми вас вниз звеземо, там дамо якесь знеболююче, доберетеся до Воловця, там вас дохтор подивиться..."
Ще повезло, що наш цімбор на сусідньому схилі катав туристів і ми змогли скористатися їхнім мікроавтобусом для того, щоб добратися до Воловця.
Бравий воловецький травматолог довго дивився на знімок коліна, щось довго говорив і видав діагноз:
"-Нічого страшного я не вижу. Зараз вас перебинтую еластичним бинтом, приймите знеболююче, прикладайте холодне і спостерігайте за ногою, якщо буде далі пухнути - зверніться до лікаря."
Хірург в Ужгороді чомусь поставив зовсім інший діагноз.
В мене вже починає формуватися переконання, що українські травматологи ставлять правильні діагнози тільки за гроші...